СІВА́, и, жін., заст.
1. Частина поля, що засівається одним змахом руки. Буде помалу йти, сіву меншу займать (Словник Грінченка).
2. Козуб або мішок з зерном, який навішують на плече, коли засівають поле ручним способом. Весною на своїм полі вони сіяли ярицю. І неждано мати зупинилась, приклала руку до грубої, з мішковини, сіви саме там, де мало бути серце (Михайло Стельмах, I, 1962, 423).