СІРТУК

СІРТУ́К, а, чол., заст. Сюртук. Зодягались, хто як міг; хто в сіртуку ходив, хто в свитині, а хто й добрий мав жупан або бекешу (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 8).