СІРО.
1. Присл. до сірий 1, 3. В кутку сіро полискував невеличкий розтруб гучномовця (Юрій Смолич, I, 1958, 56);
// у знач. присудк. сл. По небу пливло сіре лахміття хмар. Сіро було в очах кожного, сіро й на душі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 155).
2. у знач. присудк. сл. Сутінно (перед світанням). Сіро ще було. Сіре удосвітнє небо, сірі хати, вбиті докупи, немов отара, і сірі осінні поля (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 429);
// Похмуро, темнувато (від хмар, диму, туману і т. ін.) Коли б вже раз побачити справжнє італьянське [італійське] сонце, а то більше сіро (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 268); Підвела [жінка] до вікна. — Глянь. За селом туманом сповитий степ. — Сіро. Я нічого не бачу! — зойкнув я (Андрій Головко, I, 1957, 55).
СІРО… Перша частина складних слів, що відповідає слову сірий у 1 знач., напр.: сірокорий, сіролапий, сіромастий і т. ін.