СІРІСТЬ

СІ́РІСТЬ, рості, жін. Абстр. ім. до сірий 1—4. Ледве помітний світанок став ширяти над лісом. Це був час страшної безбарвності, час моторошної сірості, коли законюється день після нічної тиші (Юрій Яновський, II, 1958, 218);
//  Сіра барва чого-небудь. Коснятин розпростався, ставав самим собою, сірість зіходила йому з лиця й шиї (Павло Загребельний, Диво, 1968, 531); Небо непомітно темніло разом із дощем, поки сірість не перейшла в тьму (Гнат Хоткевич, II, 1966, 273);
//  Властивість за значенням сірий 3, 4. Юним до вподоби книжки, де все вирішує допитливість, мужність, героїзм, де над усім торжествує правда. Саме читачі юнацького віку найчутливіші до найменшої фальші, сірості, схематизму (Вітчизна, 6, 1974, 207); [Катерина:] В мене від цієї шипучки голова болить. Це, мабуть, сірість моя… (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 68).