СІПОНУ́ТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і неперех. Підсил. до сіпнути. Бубела сіпонув за віжки (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 162); Коломієць нишком сіпонув його за фалду й посадовив на стілець (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 367);
// безос. Коли добре сіпонуло гарбу, Денис прокинувся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 247); Машину сіпонуло, мотор завищав (Юрій Смолич, День.., 1950, 149).
СІПОНУТИ
Тлумачення слова