СІПАНИ́НА, и, жін., розм.
1. Те саме, що сіпання.
2. Те саме, що тяганина 1,2. — Ти не хихикай, розуме недоспілий, бо покладу на санки і в повіт завезу! — Великий крик за малий пшик! — ображено заметались вузькі, присмоктані уста. — За що мені така сіпанина? (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 225).