СІП, присудк. сл., розм. Уживається за знач. сіпнути і сіпнутися. Пропхалася [Олена] до пана Халдського та його за руку сіп! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 213); Вона [щука] За удку хіп! А удка — сіп!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 81); Король сидить на троні, держить в руці мотузок і стежить: як тільки горобці під корону наб’ються зерно клювати, — король за мотузок — сіп! — корона горобців і накрила (Остап Вишня, I, 1956, 449).
СІП
Тлумачення слова