СІНОВА́Л, у, чол., рідко. Те саме, що сінник 1. — І я не тутешній, — обізвався третій [дідуган], що сидів на східцях драбини до сіновалу (Любов Яновська, I, 1959, 359); Парубок відкрив двері, що чимось були підперті зсередини, увійшов до хліва, поліз на сіновал (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 256).
СІНОВАЛ
Тлумачення слова