СІНЕ́ШНІЙ, я, є. Прикм. до сіни. Відчинені сінешні двері, в хаті рух, і стукіт, і веселий гамір (Іван Франко, IV, 1950, 452); Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Панас Мирний, III, 1954, 150); На сінешньому порозі з’явився білобородий дід Сахрон у святковій одежі (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 245); — Я сам читав його записку, зім’яту і виметену тобою в сінешній куток (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 482).
СІНЕШНІЙ
Тлумачення слова