СІ́НЦІ, ів, мн. Зменш. до сіни. Ані в сусідніх покоїках, ані в сінцях нема й душі живої (Іван Франко, VI, 1951, 362); Її повели з хати в маленькі сінці (Степан Васильченко, II, 1959, 17); Не встигла Маруся одягнутись, як грюкнули двері знадвору, в сінцях почулися кроки (Андрій Головко, II, 1957, 378).
СІНЦІ
Тлумачення слова