СІМЕЄЧКА

СІМЕ́ЄЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до сімейка 1. В нашого Омелечка Невелика сімеєчка (Українські народні пісні, 2, 1965, 433); У старого Лук’яна Хомутенка сімеєчка дай боже: він з жінкою та восьмеро дітей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 48);
//  ірон. [Марта:] Ну ж і сімеєчка! Чоловік не слухає і синок не слухає (Захар Мороз, П’єси, 1959, 139).