СІЛЬСЬКИ́Й, а, е.
1. Прикм. до село 1. Петро Гарасимів учащав три роки до сільської школи і скінчив її (Іван Франко, IV, 1950, 30); Розказував [Максим] про свої сільські походи; смішив усіх і реготався сам… (Панас Мирний, I, 1949, 215);
// Який міститься на території села. Виїздили ми зранку на машині,.. обідали в маленькому сільському ресторанчику (Юрій Яновський, II, 1958, 88); Як прижмуриш очі, так ніби не сільський ставок перед собою бачиш, а море (Остап Вишня, I, 1956, 346); — Нам треба їх негайно догнати, обійти і розгромити частинами. Чуєте? — говорив Щорс, стоячи на сільській площі (Олександр Довженко, I, 1958, 158);
// Який відбувається у селі. Їздив [Кармель] по сільських ярмарках, по хуторах (Марко Вовчок, I, 1955, 347); Ні, не соромиться він свого батька, і якщо на сільських храмах хто-небудь з незнайомих часом запитав його, чий він, то хлопець з зухвалою гордістю відповідає, що він син Яреська Матвія (Олесь Гончар, I, 1959, 7);
// Який живе, працює у селі. Сільські діти давненько перестали заглядати у пущу (Марко Вовчок, VI, 1956, 301); Тільки й бажав [Грицько], щоб швидше стати на місце, заробити грошей, вернутись у село, купити дворище, оженитися та й зажити тихим сільським громадянином (Панас Мирний, I, 1949, 172);
// у знач. ім. сільські, ких, мн. (одн. сільський, кого, чол.; сільська, кої, жін.). Ті, що живуть у селі;
// Власт. селу, жителям села. Сільська краса, чесність, навіть дикість, — все подобалось Ястшембському в Василині (Нечуй-Левицький, II, 1956, 59); Весь уклад сільського життя наближається до умов міста (Комуніст України, 6, 1975, 33); Сільські звичаї;
// Пов’язаний з управлінням і самоврядуванням села. Бжозовський задумав другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому (Нечуй-Левицький, II, 1956, 202); Не тичу свого носа на волосні або сільські сходи, де миряни радяться про свої громадські діла (Панас Мирний, IV, 1955, 351).
▲ Сільська община, іст. — форма громадських відносин, що виникла в процесі розпаду первісного родового ладу. Родова община змінювалась [на початку І тисячоліття до н. е.] сусідською, або сільською общиною, яка складалась з дрібних власників-селян, господарство яких було засноване на їх особистій праці (Історія СРСР, I, 1957, 12); Сільська Рада — місцевий виборний орган державної влади на селі. Після коротенького обіду він послав до Хомутенка виконавця із запискою, у якій значилося: «Цим повідомляю, що громадянинові Хомутенку Уласові Лук’яновичу негайно треба з’явиться в сільську Раду» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 151); Вникаючи в колгоспні справи, сільська Рада не випускає з поля зору роботу соціальному льтурних закладів, торгово-побутових підприємств (Хлібороб України, 6, 1971, 33).
2. Який міститься поза межами міста, передмістя; не міський. Сільська місцевість;
// Власт. не міській місцевості. Набираюсь сил од природи, од сільського повітря (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 310).
3. рідко. Те саме, що сільськогосподарський 3. Росія — країна широчезна і переважно селянська, сільська (Михайло Драгоманов, I, 1970, 255).
▲ Сільське господарство — галузь народного господарства, що охоплює різні види рослинництва, тваринництва. Енергійне впровадження досягнень хімічної науки є однією з вирішальних умов піднесення сільського господарства, зростання добробуту радянського народу (Наука і життя, 11, 1958, 38); Співробітник Міністерства сільського господарства зоотехнік Сагайдак уже кілька годин сидів за столом, приводячи до ладу свої нотатки (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 3).