СІКАЧ а, чол.
1. Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь. Вряди-годи чуємо, немовби хтось сікачами м’ясо на стільниці сік (Іван Франко, II, 1950, 341); Патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав [Петро] з тушки ліве крило (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 270); Павло.. зняв з комина сухого тютюнового бадилля і став дробити його сікачем у вербовому коритці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 133).
2. Машина, механізм для різання чого-небудь. Для ферм великої рогатої худоби створено й такі машини, як скирторіз, сікач силосу.. та багато інших (Радянська Україна, 10.XII 1960, 2); Торф’яний сікач.
СІКАЧ 2, а, чол. Дорослий самець кабана або морського котика (з іклами). Дикі кнури-одинці, що звуться ще за свої величезні страшні ікла сікачами, вигодовуються на справжнє страховидло, сильне та люте (Остап Вишня, II, 1956, 158); На невеликій галявині паслись кабани. На моху ніжились поросята. Кабан-сікач підривав коріння величезного кедра (Радянська Україна, 5.I 1964, 4).