СІ́ЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до сіяти 1, 2, 4—6. Буде бите Царями сіянеє жито! А люди виростуть (Тарас Шевченко, II, 1963, 400); Червоні маки!.. Скільки сягало око, жевріли і жевріли вони на луках, ніким не сіяні (Олесь Гончар, III, 1959, 446);
// сіяно, безос. присудк. сл. До п’ятнадцяти стебел може кущ [пізньої ярини] дати, якщо впору сіяно (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 304).
2. у знач. прикм. Посіяний (на відміну від дикорослого). Для свиней у всіх зонах республіки зелений конвейєр організовують із сіяних кормових культур (Колгоспник України, 8, 1956, 29);
// З рослинами, посіяними людиною. Сіяні луки; Сіяні пасовища.
3. у знач. прикм. Просіяний через сито, решето і т. ін. Стежечки, що звивалися змією поміж кругами цвітників, були свіжо усипані сіяним піском (Панас Мирний, III, 1954, 261).