СІ́ЯНЕЦЬ, нця, чол.
1. Молода рослина, вирощена з насіння. Сіянці вирощують у спеціальних лісових розсадниках до одно- або дворічного віку (Механізація і електрифікація.., 1953, 282); Щоб прискорити плодоношення, необхідно сіянець лимона в період інтенсивного росту заокулювати вічком або прищепити живцем, взятим з плодоносної рослини (Радянська Україна, 7.I 1972, 2);
// Те саме, що сіянка 1. Цибуля погналась в стрілки; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть (Нечуй-Левицький, I, 1956, 85).
2. розм. Уживається як прикладка до слова дощ, позначаючи його густоту, рясність. Ген-ген, на обрії Сіріє, І пахне сіянцем-дощем (Сергій Воскрекасенко, Поезії, 1951, 305); На вулиці шумів теплий квітневий сіянець-дощ (Радянська Україна, 28.IV 1962, 3).