СІДЕНЬКИЙ

СІДЕ́НЬКИЙ, а, е, рідко. Зменш.-пестл. до сідий. Панок плохенький, невеличкий, сухенький, сіденький, ходить собі по горниці та щось думав (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 277); Поверх каменя сіденького Молоденький в’яз видніє ся (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 19).