СІДЕЛЬЦЕ

СІДЕ́ЛЬЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до сідло. Козакові при бокові хустки не носити, Лиш про славу козацькую сідельце покрити (Павло Чубинський, V, 1874, 325); Копитами вдарте, вороні, — Я в сідельці, мамо, на коні (Платон Воронько, Поезії, 1950, 109).
♦ Що вас принесло: чи сідельце, чи весло? — традиційна формула, якою зустрічають прибулого. — Сідайте, сідайте, любі друзі. Що ж вас принесло: чи сідельце, чи весло? — Біда принесла, — коротко промовив нахмурений Левченко (Михайло Стельмах, I, 1962, 448).