СІЧОВИЙ

СІЧОВИ́Й, а, е. Прикм. до Січ 1. Вийшовши на берег, утікачі почимчикували розшукувати січове начальство (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 62);
//  Належний Січі, січовикам. — В вас такі нікчемні кубки, що ні в віщо гаразд і налити. Святе діло наші січові коряки! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 90); Минули передмістя. Показалися запорозькі січові курені.. Ніде ніякої сторожі (Олександр Довженко, I, 1958, 228);
//  Власт. Січі, січовикам. — Може, ви чували коли-небудь про побратимство! Де вже не чувати? Се наш січовий звичай (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 90);
//  Який входить до складу Січі, є її членом. [Золотницький:] Дак ти кажеш, що й на Січі був? ..Добре, знаєш товариство січове? [Яким:] Знаю трохи (Борис Грінченко, II, 1963, 539); Січовий панотець Микита нашвидку, підтикавши ризи, з-під яких видно було добрячу козацьку шаблю, окропив святою водою козацькі лави (Яків Качура, II, 1958, 414).