ШИТИСЯ, шиюся, шиєшся, недок.
1. тільки 3 ос. Виготовлятися шиттям (про одяг, взуття і т. ін.). Все моє манаття уже шиється, може й не дуже забарить мене (Леся Українка, V, 1956, 190); Кожне, хто дівчинку зустріне, дрочиться, говорить: — О, бач, яка дівка! А коли твоє весілля?.. — Там ще й дівка не яка, а вже скриня складається, рушник до рушника згортається, сорочка до сорочки шиється та ховається… (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 107); Мельникова дочка.. покинула балакати, узяла шитво своє й сіла оддалік й заспівала. Пісня дзвінко співалася, шитво хутенько шилося (Марко Вовчок, I, 1955, 352);
// безос., розм. Про бажання або можливість шити.
2. перен., розм. Прагнути стати ким-, чим-небудь. Частенько говорили по шинках буйні голови, що наївся він [Сагайдачний] козацького хліба, викохався на ньому й шиється в пани (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 404);
// Вважати себе ким-, чим-небудь чи якимсь. [Таня:] Ні, Зіля, моє вже минулося. Вже мені ні до кохання, ані до женихання. Стара вже я. [Зіля:] О, вже й стара! Вже й у старі шиєтесь (Степан Васильченко, III, 1960, 126).
♦ Шитися в дурні — потрапляти в незручне, смішне становище.
3. перен., розм. Проводити певний час, перебувати поруч з ким-небудь, серед когось (перев. маючи якісь корисливі наміри). А вже як ті паничі коло неї… Той поруч із нею шиється, а той з кутка на неї очима світить (Марко Вовчок, I, 1955, 111);
// Переміщатися, бігти, звиваючись, пробираючись між чим-небудь (про струмок, струмінь і т. ін.). Вони надибали степову криничку, джерело, що ледве сльозило й виповняло природну западинку, оброслу травою, а далі течійкою шилось по закрутах рівчака (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 342); Жвавий струмок дзюркотів по каміннях, шився попід осокою, гучно гримів у яснім водоспаді (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 175).
4. Пас. до шити.