ШИШАК

ШИШАК 1, а, чол. Старовинний військовий металевий шолом з вістрям, на кінці якого була невелика кулька (шишка). Сонце сяє, грає маревом над золотими шишаками, блищить на списах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); Вулкан задихавшись сказав: — Зроблю не збрую, чудо рідке, Ніхто якого не видав; Палаш, шишак, панцир зо щитом, Все буде золотом покрито (Іван Котляревський, I, 1952, 208); На княжий клич вдягають вояки Високі гостроверхі шишаки (Микола Бажан, I, 1946, 301).

ШИШАК 2, а, чол., розм.

1. Те саме, що ґуля1.

2. рідко. Те саме, що бурулька. Мороз.. чіплявся інеєм по лісах, вигонив шишаки із стріх, малював усякі візерунки по шибках… (Панас Мирний, III, 1954, 401).