ШИРИТИ, рю, риш, недок., перех.
1. Робити ширшим, більшим за розміром; розширювати. Яків по-дитячому застиг з відкритим ротом; Люба від остраху тільки ширила очі (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 12);
// Поширювати в просторі. І воно [зерно] буяє, гілки розгортає Та ширить коріння своє… (Панас Мирний, V, 1955, 295); Зоря незгасна світова, Все ширячи проміння над землею, Усю мою Вітчизну повива (Максим Рильський, III, 1961, 47);
// перен., рідко. Робити більшим за обсягом, складом, змістом; розвивати. Треба б його [видавництво] у нас ширити якомога, а задля сього треба користуватись всякою полегкістю, яка тепер, кажуть, настала (Панас Мирний, V, 1955, 399).
2. Бути джерелом або носієм запаху. Липа запах медовий ширила (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 163); Пучки сухих трав, вирваних з корінням, ширили довкола тонкий аромат (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 96).
3. перен. Те саме, що поширювати 4. Кращі думки віку щиро уживати, Як любов до брата, рівна всім свобода, — Ширити навколо, славить, розвивати, Аж поки не стануть приводом народа [народу] (Павло Грабовський, I, 1959, 118); Ширить тривогу телеграф (Олександр Довженко, I, 1958, 53); З болем дивився Іван Федоров на справу рук своїх. Через книги він хотів ширити освіту, науку серед людей (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 179).