ШИРОКОПО́ЛИЙ, а, е.
1. Який займає великий простір; безмежний, неосяжний. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий (Тарас Шевченко, I, 1963, 354); Хвилює вітер лан широкополий (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 26); * Образно. Де ви, верби і тополі, вечори примарні в полі і пісні широкополі у багряній далині?.. (Володимир Сосюра, II, 1958, 172).
2. З широкими полами (про одяг). На руках Юзеф носив білі рукавички, взутий був у жовті чоботи, а на плечі накинув широкополий дощовик, що пахнув гумою (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 25).
3. Який має широкі криси (про капелюх, бриль); крисатий. — Дозвольте води напитися, — пробурмотів я, ставлячи цебро на цямрину і скидаючи свого широкополого солом’яного бриля (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 8); Часом в Пірл-Харборі з’являлася машина з таємничого вигляду джентльменом у сірому картатому костюмі, в широкополому ковбойському капелюсі (Натан Рибак, Час, 1960, 87).