ШИНО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до шинувати.
2. у знач. прикм. Який має шини (у 1 знач.), обтягнутий шинами. Торохтить шинованими колесами по бруку військова гарба (Степан Васильченко, II, 1959, 209).
ШИНО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до шинувати.
2. у знач. прикм. Який має шини (у 1 знач.), обтягнутий шинами. Торохтить шинованими колесами по бруку військова гарба (Степан Васильченко, II, 1959, 209).