ШИ́НКОВИЙ, а, е. Прикм. до шинка.
ШИНКО́ВИЙ, ова, ове, заст. Прикм. до шинок. Пішов [Гершко] у шинкову кімнату, налляв півока горілки (Антін Крушельницький. Буденний хліб.., 1960, 206); Глузували й глумилися з них шинкові завсідники, невиправні п’янюги, звали скупердяями (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 401).