ШИНЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до шинель, шинеля. До нього підходить він, Кость. Просто з-під шинельної поли виймає він голуба (Олесь Донченко, I, 1956, 53); Були твої листи в походах За моїм шинельним обшлагом (Петро Дорошко, Передгроззя, 1935, 58);
// Признач. для шинелі. Від червоноармійців пахло милом, банею і новим шинельним сукном: підрозділи наспіх проходили санобробку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 489).
2. у знач. ім. шинельна, ної, жін. Приміщення, де залишають шинелі, верхній одяг. Після вечірніх занять він забрався в темний куток шинельної і, сівши на лавку, замислився над своїм безталанням (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 48).