ШИНЕЛЬ

ШИНЕ́ЛЬ, ШИНЕ́ЛЯ, і, жін. Верхній формений одяг особливого крою — із складкою на спині й хлястиком (перев. для військових, певної категорії учнів, службовців і т. ін.). Чоловік навіть не роздягся, не скинув форменої шинелі невідомого мені відомства (Іван Ле, Право.., 1957, 9); Давид мовчки й обережно сховав листа аж під шинель (Андрій Головко, II, 1957, 124); Микола Щорс наближався. Стрункий, в сірій кавалерійській шинелі, з нагайкою (Олександр Довженко, I, 1958, 161); Перед очима сіра шинеля, а ззаду в шию хтось диха … (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 189); Надворі, при денному світлі, постать Дороша зробила на Оксена ще гірше враження: шинеля теліпалася на ньому, як на кілку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 102);  * Образно. Досягши будинку, Блаженко теж завернув на східці, піднявся до дверей. Шинелі перед ним розступилися, пропускаючи всередину (Олесь Гончар, III, 1959, 140).