ШУРША

ШУ́РША, і, жін., діал. Купа (у 1 знач.).
♦ Бути в одну шуршу з ким — поділяти чиюсь думку, бути заодно з ким-небудь. — Неначе в тюрму запер отой… ваш заступник, чи що… — з дитячою безпосередністю переконувала дівчина. — Звісно, й мама в одну шуршу з тим інженером: нехай, каже, лікується (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 160); Заганяти (загнати) в шуршу кого — те саме, що Заганяти (загнати) на слизьке (див. заганяти1). І губу Мася мала виправлену! Що які вже витресовані [треновані] оті скарбові підпанки, що якби не вмів брехати, та ще й гладко, то не мав би й рубця на плечах, не то сорочки, — і тих Мася в шуршу заганяла: не смій і рот роззявити, бо напечеш раків на день і три ночі (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 81).