ШУ́РА-БУ́РЯ, шури-бурі і ШУРЯ-БУРЯ, шурі-бурі, жін., розм.
1. Те саме, що вихор1 1. Похилились квітки, Посумніли.. Шуря-буря пройшла — Вони знов піднялись (Іван Франко, X, 1954, 10); * У порівняннях. Несподівано визвірилась на свою пані ковалева ненька і раптом розійшлась, як шуря-буря: мати захищала сина (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 47).
2. перен. Те саме, що розгардіяші. У нашій камері, анархі стично-інтелігентській, завжди стояла шура-буря (Степан Васильченко, IV, 1960, 45); Наше з вами, товаришу, двадцяте сторіччя такої шури-бурі накалатало, що й не добереш, бува, котрий з нас по всій формі герой, котрий — тріска, яку на хвилях несе течія (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 234).