ШУПИТИ, плю, пиш; мн. шуплять; недок., розм. Те саме, що розуміти 1. [Федір:] Що ж, хоч хлопець і почав там трохи шупить у книжці, коли ж взяв у дяка житіє, та не втне (Карпенко-Карий, I, 1960, 178); Не вміє нічого зробити невістка, а ніже не шупить у господарстві (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 319).
ШУПИТИ
Тлумачення слова