ШУМУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до шумувати 1. Посередині бухти вода хвилювалася і шумувала, ніби нагазована. Час від часу над шумуючою водою злітало каміння й шматки грязюки (Микола Трублаїні, I, 1955, 476); Виловлювання метеликів совки за допомогою коритець з шумуючою мелясою також є досить ефективним способом боротьби з ними (Картопля, 1957, 212).
ШУМУЮЧИЙ
Тлумачення слова