ШУМОВИЙ

ШУМОВИ́Й, а, е. Стос. до шуму (див. шум 1 1); пов’язаний з творенням, відтворенням шуму. Буланчик б’є у вокзальний дзвін, свистить у сюрчок, як паровоз, і на шумовому приладі зображає шум поїзда, що відходить від станції (Олександр Левада, Драми.., 1967, 350); Деркач. Цей шумовий інструмент існує на Україні з незапам’ятних часів і передається від покоління до покоління. Його частенько застосовують, в сільських шумових оркестрах (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 21);  * Образно. Загриміла шумова музика трудового міста (Андрій Головко, Мати, 1940, 192).
 Шумовий оркестр — оркестр, який складається переважно з ударних інструментів. Аліна побачила Костя Хмеля, який сів коло неї з деркачкою в руці, виданою йому як учасникові шумового оркестру (Юрій Яновський, II, 1954, 91).