ШУ́МКО. Присл. до шумкий. Він зітхає шумко, з полегшенням (Степан Васильченко, II, 1959, 95); Ранку рад, садовник [садівник] кишку тягне: він струмками між листям шумко шелестить (Павло Тичина, I, 1946, 269);
// у знач. присудк. сл. З того часу в школі стало шумко й весело вечорами (Степан Васильченко, I, 1959, 118).
ШУМКО
Тлумачення слова