ШУЛІ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до шуліка. — Рости, мій сину, — співала мати, — Рости і крила розправляй, Щоби орлом ти міг злітати, Не боячись шулічих зграй! (Ростислав Братунь, Пісня.., 1953, 36);
// Такий, як у шуліки, подібний до шуліки. Між кафедрою, де з початком кождої години засідав о. Телесницький і відки своїм шулічим поглядом вибирав собі жертви.., і моєю, себто «ослячою», лавкою стояла кругла залізна піч (Іван Франко, IV, 1950, 225).
ШУЛІЧИЙ
Тлумачення слова