ШУХЛЯ́ДКА, и, жін. Зменш.-пестл. до шухляда. Коли урок було вивчено, Юрко дістав із шухлядки тоненький синій зошит і розгорнув його (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 67); Тоня Турбай зайшла в порожню роздягальню, знайшла вільну шухлядку, швидко перевдяглася у темно-синій вовняний купальний костюм (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 14); Чемериця знову заходився вираховувати. Нарешті підбив рисочку, засунув папір у шухлядку і вийшов з приміщення (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 438);
// Те саме, що шкатулка. Галочка одержала фарби, а Галя Хижнякова — шухлядку для рукоділля (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 37).
ШУХЛЯДКА
Тлумачення слова