ШУКАНИНА

ШУКАНИ́НА, и, жін., розм. Метушливі розшуки, тривале шукання. Тут незабаром прилетів патруль, Знялась заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Леся Українка, I, 1951, 115); Почала [Левантина] нишпорити по закамарку, мацаючи в темряві руками, але не знаходила нічого. Нарешті після довгої шуканини, аж у далекому кутку, під ліжком, налапала якусь залізну річ (Борис Грінченко, II, 1963, 290); Вона хотіла була вести мене до доброї хати, що дешево продавали пересельці, ідучи на степи. Та я сказала, що втомилася, аж хвора через свою шуканину, обіцяла приїхати іншим часом (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 379).