ШУБОВСТЬ

ШУБОВСТЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шубовстати і шубовснути. Вас так і потягло до води, до її чистої хвилі, до її цілющої прохолоди. Мерщій все з себе! Шубовсть!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 316); Черевик — шубовсть у воду, навіть хвиля розійшлась! (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 167); Потріпав [півень] крилами, закукурікав та — шубовсть у Лаврінові огірки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 372); Перелякалася миша, бо ворогів у неї багато. Перелякалася і — шубовсть з пенька, прямо в нірку (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 95);  * Образно. Марина зітхнула: — От саме через те ти й щаслива, Олено. Що правильно ти його полюбила. А не так, як я: шубовсть! Наче з кручі у воду. Не розпитала нічого! Не розізнала. От і розплачуйсь тепер (Андрій Головко, I, 1957, 487).