ШУ́БКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до шуба 1; коротка і легка шуба (перев. жіноча або дитяча). Двері відхиляються, і вбігає Катя Толстая. Вона в ошатній сукні, поверх якої накинута шубка (Іван Кочерга, III, 1956, 177); Навкруги Москва шуміла; школярів трамвай повіз. Шубка в Лени тепла, біла, шапка з вушками униз (Павло Тичина, II, 1957, 322).
2. Зменш.-пестл. до шуба 2. У кротихи Любий кротик — Чорна шубка, Чорний ротик — Розлінився В самий край: Не виходить Навіть в гай (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 75); Шастає вона [білка] по заростях ще в рудувато-червоній шубці, але незабаром змінить своє літне вбрання на зимове (Вечірній Київ, 1.XI 1966, 4).