ШТИРХАТИ

ШТИРХАТИ, аю, аєш, недок., перех., діал. Штрикати. Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, — чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! (Марко Вовчок, I, 1955, 109); Був у нас один такий, що жінка й під піч кочергою було зажене, ще й туди штирхає та кричить (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 328);  * У порівняннях. Скільки часу пролежав, — Юрій не знав. Тільки коли опритомнів і поворухнув ногою — відчув різкий біль, наче в неї хтось штирхав гострою залізякою (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 157).