ШТИР, я, чол.
1. Циліндричний стержень з конічним кінцем. [Молодий каменяр:] Інженер! Де його тільки не носить? [Старий каменяр:] Од його штирів уже всі гори в дірках (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 399); Дах закріплюється на різній висоті дерев’яними штирями, що вставляються в спеціальні отвори в стояках (Жилий будинок колгоспника, 1956, 15); На кінці вала [жатки] установлено приводну зірочку, яка закріплена штирем і шплінтом (Зернові комбайни, 1957, 109).
2. Радіоантена, що має вигляд довгого стержня.