ШТИК

ШТИК 1, а, чол.

1. Те саме, що багнет 1. — Дивлюсь, стриба він із дуба. У руках рушниця із штиком — виходить, солдат. Я до нього, а він штиком — прямо ніяк мені підступиться (Гнат Хоткевич, I, 1966, 89); Під вікнами і в дверях камери, поблискуючи штиками, виринули сірі шинелі (Степан Васильченко, I, 1959, 205); Як тільки дівчата наші добігли до радянських бійців, на штиках у них з’явились квіти, на пілотках — квіти, а в руках цілі оберемки усякого буковинського зілля та цвіту… (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 125); І штикам, і гранатам роботи було, послужили й приклади немало (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 172);  * Образно. Я не ридаю, не молюсь — своєю чистою душею на штик скорботи наколюсь (Павло Тичина, II, 1957, 108);  * У порівняннях. Одного разу з шумом знялася чапля, дзьоб, як штик. Вона кружляла над бійцями, здивовано щулячи намистинки очей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 317);
//  перен. Зброя, армія взагалі. Буржуазія окремих країн усвідомлює, що їй доведеться триматися в своїх державах з допомогою іноземних штиків (Ленін, 37, 1973, 106); На вісті правда лиш одна — І тільки там живе вона, Де селянин і робітник На пана повернули штик (Максим Рильський, II, 1960, 153); Наша путь — із шипшини й півоній, Наша мова з фашистами — штик… (Іван Нехода, Дорога.., 1945, 18).
♦ Зустрічати в штики див. зустрічати; Піднімати (підняти) на штики — заколювати, убивати штиком. Всі сотні разом збунтувались, найлютіших офіцерів підняли на штики, а самі кроком руш! З червоним прапором туди, до своїх (Олесь Гончар, II, 1959, 306); Триматися на штиках; Опиратися на штики — утримуватися силою військ; У штики! — команда йти на зближення з ворогом, взявши рушниці навпереваги, для рукопашного бою. Було, з французами гуляємо, й п’ємо.., І раптом: у штики! — Устанемо й б’ємо (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 43); Ходити (іти, піти, кидатися, кинутися і т. ін.) в штики: а) ходити в рукопашний бій з гвинтівками навпереваги. І тільки їхні [петлюрівські] вояки Вперед на метр хоч, проривали, — Здіймались стомлені полки І дружним наступом в штики Геть одкидали всю навалу (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 152); — Давай! Давай! Зчепилися в штики!.. (Олександр Левада, Драми.., 1967, 158); б) рішуче захищати кого-, що-небудь; Іти [піти, кидатися, кинутися і т. ін.] на штики — рішуче захищати когось, щось. Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки і за Радянську Батьківщину ішли на муки, на штики (Володимир Сосюра, II, 1958, 486); Як штик [здоровий, готовий до чого і т. ін.] — цілком, абсолютно здоровий, готовий до чого-небудь. — А може, одужає, зараз ліки всякі є… Он дід Вигон торік розігнутись не міг, так йому спину звело. Поїхав у Косопілля, покололи його і через місяць ходив, як штик… (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 144); Кашовар зрадів: — Тая його, братці, як рідного сина догляну! Навчу борщ, кашу варити. Він у мене буде як штик! (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 30).

2. перен. Один боєць-піхотинець (при вказуванні на кількість бійців). — Я не пам’ятаю, щоб у нашому «хазяйстві» було коли-небудь більше активних штиків, більше вогневої потужності, аніж зараз… (Олесь Гончар, III, 1959, 419).