ШТУРВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до штурвал. Штурвальний трос;
// Який є штурвалом. Гриць вибіг з каюти на верхню палуби, зайшов у стернову рубку. Тут його зацікавило штурвальне колесо (Дмитро Ткач, Гриць.., 1955, 7);
// Який відбувається за допомогою штурвала. Штурвальне керування;
// Признач. длн штурвала. Штурвальші площадка і місток рами [у молотарці] сполучені дерев’яною драбинкою (Зернові комбайни, 1957, 82).
2. у знач. ім. штурвальний, ного, чол. Особа, в обов’язок якої входить керування штурвалом (судна, комбайна і т. ін.). Штурман з зненавистю вдивляється в крижину. Штурвальні з люттю крутять колесо (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 445); На самому комбайні, Гляньте, он надів бриля, — То мій тато: він штурвальний, Він комбайном управля (Марія Познанська, Ми зростаєм.., 1960, 71).
3. у знач. ім. штурвальна, цої, жін. Будка, кабіна, в якій міститься штурвал.