ШТУРВА́ЛЬЧИК, а, чол. Зменш. до штурвал 2. Притримуючи головні телефони, Липа посилено обертає штурвальчики компенсатора (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 31); Верстати не чорного кольору, а приємних зеленувато-блакитних тонів.. Матово поблискують пластмасові рукоятки штурвальчиків (Наука і життя, 3, 1962, 9).
ШТУРВАЛЬЧИК
Тлумачення слова