ШТУРМОВИ́К, а, чол.
1. Тип військового літака, признач. бомбити й розстрілювати з невеликої висоти сили ворога на полі бою. Низько, майже торкаючись матері-землі, йдуть штурмовики (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 18); «Іллюшини» ходили над німецькими окопами, закидали їх бомбами, розстрілювали загарбників з кулеметів. «Чорна смерть» — так звали штурмовиків перелякані німці (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 53); Прилетіли штурмовики і змішали німецькі батареї з землею (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 141).
2. Солдат, який бере участь у штурмі. Довго лежали штурмовики, чекаючи вибуху або команди (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 337); Багіров востаннє інструктував свою штурмову групу. Завдяки розповідям Ференца він добре уявляв собі внутрішнє розташування готелю. Штурмовиків розподілив по поверхах (Олесь Гончар, III, 1959, 257);
// Учасник штурмової робочої групи. Митю Яремчук забрав у свою бригаду.. Наступ почався двадцятого вересня. Напередодні звечора відбулася розмова між штурмовиками (Микола Трублаїні, I, 1955, 134).
3. іст. Член нацистської воєнізованої організації у фашистській Німеччині. Дома, в своїй робочій кімнаті, Карл застав чотирьох штурмовиків (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 61); На ріжку стояв штурмовик у касці, і він був хазяїн їхнього Парижа (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 138).