ШТУРХ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. штурхати і штурхнути. Штурх Панька в око, а Панько і так сліпий (Номис, 1864, № 6392); Сидів пасинок на призьбі, а вона з сіней штурх його рогачем у спину! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 9).
ШТУРХ
Тлумачення слова