ШТУДЕ́РНИЙ, а, е, діал.
1. Хитрий, кмітливий. Хлопці здорові, рослі.. Менший то штудерний такий, як старий (Василь Стефаник, I, 1949, 119); А людям хвалиться [Савка]: — Нема, — каже, — як мій Стасьо мудрий! Там-то вам штудерна голова! (Осип Маковей, Вибр., 1954, 80); А ті пани на все штудерні (Іван Франко, X, 1954, 315); Це був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний і хитрий на розум (Лесь Мартович, Тв., 1954, 174).
2. Уміло, майстерно зроблений; мудрований. Підносили питво [медовари] з’юрмленим довкола торговчанам, вміло ховали заплату в міцні шкіряні міхи або в штудерні дерев’яні скрині під собою (Павло Загребельний, Диво, 1968, 110).