ШТРИХОВИЙ

ШТРИХОВИ́Й, а, е. Стос. до штриха. Найпростішими штриховими вимірювальними інструментами є вимірювальні лінійки, рулетки, складані метри, які застосовуються при грубих, наближених вимірюваннях (Допуски, посадки і технічні виміри, 1958, 315); Перенесення довжини лінії в натуру за допомогою штрихової стрічки виконують методом відкладання (Інженерна геодезія, 1959, 142);
//  Виконаний штрихами. Після першої світової війни цілі покоління дітей в Галичині виховувалися на серії народних казок, ілюстрованих гранично простим, майже схематичним штриховим рисунком Кульчицької, таким зрозумілим для уяви малюків (Вітчизна, 4, 1964, 176); Відтворюючи небо, будівлі, тополі, людські постаті, вона зуміла вгадати ті тональні і штрихові градації, які переконують в реальності зображеного (Мистецтво, 3, 1964, 19); Ранні твори Г. Косинки, що ввійшли до збірки «На золотих богів» (1922 р.) або вийшли окремими виданнями («Заквітчаний сон», 1923 р.), мали переважно ескізний характер, штрихову стилістику (Вітчизна, 5, 1969, 193).
 Штрихове кліше — кліше, в якому зображення передане штрихами й крапками.