ШТРИК, виг., розм. Уживається як присудок за знач. штрикати, штрикатися, штрикнути. Мабуть, не знав пан ротмістр, що наші козачки колються, як ті рожі. От і став її цілувать та обнімать, а вона, не будь дурною, вихопила із-за його пояса ніж та штрик йому в серце, а там і себе, та так вкупі й гепнулись на поміст… (Олекса Стороженко, I, 1957, 160).
ШТРИК
Тлумачення слова