ШТОВХА́Ч, а, чол.
1. Додатковий, допоміжний локомотив у хвості поїзда, який підштовхує його ззаду.
2. Буксирне судно, яке пересуває баржі методом штовхання. Успішно закінчились випробування судна-приставки, що перетворює річковий буксир-штовхач на криголам (Радянська Україна, 15.II 1966, 1); Поповнюється флот Московського пароплавства. Недавно з’явилися.. десятки сучасних, оснащених автоматикою буксирувальників і штовхачів (Вечірній Київ, 19.II 1964, 1).
3. техн. Деталь або пристрій, які служать для виштовхування, проштовхування, підштовхування чого-небудь. Штовхачі являють собою циліндричні стержні, що рухаються в напрямних втулках або в отворах блока циліндрів і служать для передачі тиску від розподільного вала до клапанів (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 47); Після закінчення процесу загартування колесо повертають у горизонтальне положення, штовхачем висувають із роликів і краном укладають у термос (Наука і життя, 10, 1962, 18).
4. спорт. Спортсмен, фахівець із штовхання ядра. При вивченні питань, пов’язаних із підготовкою штовхачів ядра, було ретельно проаналізовано все до найдрібніших деталей (Знання та праця, 2, 1971, 31).
5. перен., розм. Людина, якій доручають підштовхнути, пришвидшити яку-небудь справу. Огрядний Данило, штовхач із Орла (Крикливий, азартний забійник «козла»!), Приїхав «штовхати» з Донбасу цемент (Степан Олійник, Вибр., 1959, 236).