ШТО́РА, и, жін. Віконна занавіска, яка згортається в рулон, піднімається або відсувається перев. з допомогою шнура. Він встав з постелі і спустив штору (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 407); Що творилося в багатих квартирах, нікому не відомо. Штори були спущені, і перелякана ненависть зорила на тріумфуючі вулиці тільки через вузесенькі, ледве помітні щілинки (Олександр Довженко, I, 1958, 165); Марта, не підходячи до вікна, потягла легко за шнурок. Штора підскочила вгору (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 33); * Образно. Вже синь води не вабить зору: Онегу, збурену, сувору, покрили штори крижані (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 275); Розсунув ранок світлий штору ночі (Микола Шеремет, Щастя.., 1951, 26); Опускалася штора похила небозводів і злив (Сава Голованівський, З листів.., 1940, 23);
// Занавіска взагалі. Штора, що маскувала вузенькі двері між книжковими шафами, тихо, ледве помітно загойдалася (Петро Колесник, Терен.., 1959, 175);
// Складені з вузьких дощечок або металевих пластинок віконниці. Гаманюк допоміг їй підняти залізну штору, слідом за нею зайшов до контори (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 54).
ШТОРА
Тлумачення слова