ШТОК 1, а, чол., техн.
1. Металевий циліндричний стержень. При натисканні на педаль керування гальм зусилля через шток передаватиметься на поршень, переміщаючи його вправо (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 203); До пристані й справді мчав блискучий катер. На ньому стояв матрос, над головою якого, наче спис, стримів високий, тонкий шток (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 89);
// Деталь поршневої машини, яка з’єднує поршень з повзуном.
2. Частина морського якоря у вигляді поперечного бруса.
ШТОК 2, у, чол., геол. Велика маса гірської породи або корисних копалин неправильної форми. Соляні породи виявлено у Дніпровсько-Донецькій западині та на північно-західній околиці Донбасу. Вони утворюють тут численні куполоподібні підняття, штоки й гребені (Наука і життя, 1, 1972, 9).